Шестеро випускників Першої міської гімназії поїхали навчатися в Канаду

Кілька студентів отримали стипендії закордонних вузів

Сімнадцять випускників Першої міської гімназії Черкас поступили в закордонні вузи. Про це повідомив директор Сергій Саєнко. У закладі поглиблено вивчають іноземні мови.

– Загалом мали 51 випускника, – каже Сергій Іванович. – Сімнадцятеро з них навчатимуться за кордоном. – Це третина від загальної кількості. Найбільше наших випускників навчатимуться в Канаді й Польщі – по шість. Ті, що поступили в Канаду ще взимку склали вступні іспити. Дехто з них виборов стипендію канадського вузу. Марія Самохвалова поступила у Францію. В університеті міста Діжон вона теж буде стипендіаткою. Зазвичай кількість тих, хто обрав навчання за кордоном зростає щороку на 5 %.

Четверо випускників Тальнівської школи №2 навчатимуться в Європі.

– Ми щороку маємо випускників, які їдуть навчатися в Польщу, – каже директор Тарас Солошенко. – Позаминулого року таких було двоє, минулого – троє. Цьогоріч – четверо. Троє поїдуть до Польщі, один – до Чехії. У нашій школі вивчаємо польську мову в якості другої іноземної. Тому такий вибір мене не дивує. Зазвичай у Польщі не звертають уваги на наші оцінки ЗНО. Там дивляться в атестат. Три семестри в університеті дають на акліматизацію. Якщо дитина вчиться – зараховують. Ледачих відправляють додому.

Тарас Васильович каже, що в Польщі теж бракує студентів.

– Їхні їдуть учитися далі на Захід, а наші займають їхні місця.

Цього року жоден випускник ліцею «Ерудит» із Монастирища не поступив у закордонні вузи.

– Раніше ми мали випускників, які обирали місцем навчання Польщу, – розповідає директор Наталія Стороженко. – Зазвичай діти їхали в Краків. Навчалися там у Ягеллонському університеті. Цього року всі вирішили залишитися в Україні.

Колишній випускник Микола закінчив школу кілька років тому. Нині навчається на третьому курсі Вінницького медичного університету. На умовах анонімності розповідає про своє навчання.

– Я теж хотів поступати в Польщу, але в останню мить передумав, – каже. – Підкупило те, що поступив на державне замовлення й мав учитися безплатно. А в Польщі за навчання треба платити. У школі я вчився дуже гарно. Так було і в університеті. Однак згодом викладачі почали вимагати хабарі. З кожним курсом – все більше. Я не платив принципово. Минулої зими не здав один із екзаменів. Здавалося, вивчив тему краще за викладача, але та вперлася, бо дуже хотіла хабаря. В результаті мене відрахували. Майже зразу відновився, але вже на контрактній основі. Інколи й тут вимагають хабарі. Неуки з колишньої моєї колишньої групи продовжують навчатися безплатно, а я вчуся за гроші. У Польщі заплатив би за рік – і ніяких хабарів, вчися у своє задоволення. Але тепер мені вже пізно переводитися – мову не знаю. Хто мене візьме на третій курс?

У школі села Вікнине Катеринопільського району було п’ятеро випускників, – каже директор Василь Кураш.

– Жоден не вияви бажання вчитися за кордоном. Всі залишилися в Україні.

Така сама ситуація і в Городищенській школі №1.

– Наші випускники продовжать навчання в Україні, – розповідає директор Олена Кравченко. – Багато поступили у вузи Києва і Львова. Дуже багато обрали технологічні дисципліни. Я, признатися, рада. Якщо всі поїдуть учитися за кордон, то хто ж залишиться в Україні? Віддамо свою країну якимсь зайдам?

Ректор Черкаського Національного університету Олександр Черевко існування проблеми визнає.

– Це біда не освітня, а більше соціально-економічна. Молодь їде, бо вона хоче жити добре вже сьогодні, – каже Олександр Володимирович. – Молоді люди прагнуть отримати європейський диплом, який дає можливість працевлаштування з гарною заробітною платою та перспективою придбання житла. Рівень зарплати людини з вищою освітою в Європі набагато вищий, ніж у фахівця без вищої освіти. На жаль, в Україні ситуація зовсім інша.

На тлі цих причин європейські країни розробляють спеціальні програми із залучення наших абітурієнтів, здешевлюють для них навчання.

Ми проаналізували результати тримісячного стажування наших студентів у польському вузі. Різниця між нашими вишами — не у рівні викладачів, а в умовах проживання в гуртожитках, в оснащенні їхніх навчальних лабораторій, у їхній матеріально-технічній базі. У нас же або залишився старий багаж, або оновлення триває дуже повільно.

Боротися із відтоком абітурієнтів за кордон можна. Необхідно покращувати соціально-економічну ситуацію в країні, створювати нові робочі місця з гідною заробітною платою, надавати молодіжні кредити на житло. Крім того, слід проводити реформування вищої освіти: посилювати підтримку з боку держави, приймати законодавство щодо можливостей залучення інвестицій у вищу освіту. Ситуацію може покращити навіть спрощення ЗНО. Що залежить від нас — ми робимо самі. Якщо говорити власне про Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького, то ми не відчуваємо відтоку абітурієнтів. Вже три роки поспіль ми набираємо понад 2 тисячі студентів.